УТІ́ШНЕНЬКИЙ (ВТІ́ШНЕНЬКИЙ)
УТІ́ШНЕНЬКИЙ (ВТІ́ШНЕНЬКИЙ), а, е. Пестл. до уті́шний. — А я оце дітлахам у дитячий садок пищики роблю. Такі ж утішненькі дітоньки! (Вишня, І, 1956, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 514.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) →← УТІ́ШНІСТЬ (ВТІ́ШНІСТЬ)